Руданський Степан

Пан та Іван в дорозі

Побратались пан з Іваном,

По світі мандрують.

Разом їдять, розмовляють.

Разом і ночують...

На кожному через плечі

Висить по торбині.

Лиш пан таки у чемерці1,

Іван у свитині2...

Ідуть вони дорогою,

Стали ночувати,

Аж задумав пан поганий

Хлопа3 ошукати4...

Та й говорить до Івана:

«Знаєш що, Іване?

То нам варто б попоїсти!..»

«То що ж? їжмо, пане!..»

«Але знаєш що, Іване?

Починаймо з твої!

А як твоя спорожніє.

То тоді до мої!»

«Добре, пане!» — Іван каже,

Зняв свою торбину,

На травиці зеленії

Постелив свитину.

Попоїли таки добре:

Комара здушили...

Рано встали, до снідання

Торбину кінчили.

Прийшов вечір.

Знов у полі

Стали ночувати.

Вже панову отеє б торбу

Треба починати.

Але пан про те ні слова.

На землі лягає,

Кладе торбу під голови,

Хлопа замовляє:

«Що би ти робив, Іване, —

Став його питати, —

Якби тобі довелося

Таке поле мати?..»

«А що ж, пане, я орав би.

Хлібом засівав би

Та ходив би до Адесу5,

Сіль і гроші мав би...»

«А що я — не так робив би.

Пан почав казати: —

Я казав би на сім полі

Місто збудувати...

Там би в мене стояв палац,

Там підряд крамниці.

Там перекупки з булками,

А тут дві різниці6...

Отоді приходь,

Іване, мене балювати7!..»

«Ет, спасибі, — Іван каже, -

Лучче будем спати!..»

Незабаром на все горло

Став Іван хропіти,

Незабаром коло него

Став і пан сопіти...

Тілько що пан заснув добре,

Іван підійнявся

Та до панської торбини

Як сам присотався8...

То і курку, і печеню9,

І кавалок кишки10 —

Все, що було у торбині.

Стеребив11 до кришки.

Пробудився пан раненько.

Пропаща година!

І сам, бідний, хоче їсти,

І пуста торбина...

Розбуджає він Івана

Та й його питає.

А Іван стиснув плечима

Та й одповідає:

«А що ж, пане, та ж ви вчора

Місто будували:

Тут стояли дві різниці,

Там булки стояли!..

А по місті, звісне діло.

Собаки ходили!..

То вони-то вашу торбу,

Певне, стеребили!»

Посвистав12 пан по торбині.

Нічого діяти!..

«Вставай, — каже, — вже, Іване!

Пора мандрувати».

Пішли вони, ідуть степом,

Тяженько зморились...

Аж насилу перед вечір

До села прибились.

Відчиняють колової

Аж блукає гуска.

Іван гуску — та в торбину:

Є вже і закуска...

Повернули в пусту хату.

Гуску спорядили:

Общипали, обшмалили,

У піч посадили...

Але пан гадає знову

Хлопа ошукати.

«Знаєш, — каже, — що, Іване?

Ми лягаймо спати!

Та кому із нас присниться

Кращая закуска.

То вже ціла тому взавтра

Достанеться гуска!..»

«Та як спати, то і спати.

Не батька питати!»

Постелив Іван свитину

Та й лягає спати...

Але рівно в опівночі

Іван пробудився,

Із'їв собі цілу гуску

Та й знов положився.

Встає рано й пан голодний

Та й давай казати.

Як то він во сні до Бога

Ходив балювати,

Та якії там потрави13

Йому подавали.

Як його й самі святії

їсти припрошали...

«Ані слова! — Іван каже:

— Ваша правда, пане!

Я сам бачив, як ви їли

Якісь марципани14...

Та й дивлюсь, що не голодні.

Маєте закуску,

Та до печі помаленьку.

Та й стеребив гуску!..»

«Чи ж то правда? — пан питає.

— Всю із'їв, Іване?»

— «Та аби я так здоров був.

— Як всю із'їв, пане!..»

— Димом здимів пан із хати,

— А Іван озвався:

— «Хтів пан когось ошукати,

— Та й сам ошукався!..»

1 Чемерка — старовинний чоловічий верхній одяг, пошитий у талію зі і кладками позаду.

2 Свитина — старовинний довгополий одяг із домотканого грубого сукна.

3 Хлоп — чоловік, хлопець (зневажливе).

4 Ошукати — обдурити.

5 Адеса — мається на увазі м. Одеса, куди чумаки їздили по сіль. її німця — м'ясна крамниця.

6 Різниця – м?ясна лавка

7 Балювати — бенкетувати

8 Присотатися — узятися за що-небудь, припасти.

9 Печеня — запечене або смажене м'ясо.

10 Кавалок кишки — шматок ковбаси.

11 Стеребити — поїсти.

12 Посвистати — понишпорити, пошукати.

13 Потрави — страви.

14 Марципани — кондитерський виріб із мигдалем та горіхами.


Коментар

Співомовка С. Руданського «Пан та Іван в дорозі» дуже нагадує народну казку. Пав вважав себе розумнішим за мужика, вигадував різні способи обдурити його, але кожного разу програвав сам. Тож мораль цього твору прозора й висловлена в останніх рядках: «Хтів (хотів) пап когось ошукати (обдурити), та й сам ошукався!»